Про композиторів

Творчість українських композиторів кінця ХІХ – початку ХХ століття – Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Якова Степового, - є скарбницею українського музичного мистецтва. Вони внесли значний вклад у відродження й збереження кращих зразків українського музичного фольклору. (видавали збірники, пісенники, фольклористичні праці). Велика роль у справі збирання, гармонізації та вивчення українського музичного фольклору належить основоположнику української композиторської школи – М. В. Лисенку. В творчому доробку композитора понад 600 обробок українських народних пісень. Він уклав 12 десятків обробок народних пісень для хору в супроводі фортепіано, „Збірник українських пісень (10 випусків по 40 пісень для голосу і фортепіано), 5 збірок календарних та обрядових пісень: „Веснянки, „Купальська справа, „Колядки та щедрівки, „Весілля, а також зробив цілий ряд обробок для хору а cappella. Організував хори, з якими виступав, популяризуючи українську народну пісню, відкривав невичерпні художні скарби українського народу. Автор фольклористичних праць „Дума про Хмельницького і Барабаша (1888), „Про торбан і музику пісень Відорта (1892), „Народні музичні інструменти на Україні (1894). М. Д. Леонтович – неперевершений майстер обробки української народної пісні (оригінальних, високохудожніх творів на основі мелодії народної пісні, їх понад 150). Бах української хорової музики – так назвали Леонтовича у Франції. Збірники: „Перша збірка пісень з Поділля, „Друга збірка пісень з Поділля. К. Г. Стеценко. З ініціативи композитора створено мандрівні хорові капели, кобзарську школу. Випустив збірку „П’ять десятків колядок і щедрівок (1907-1910). Я. С. Степовий. Невід’ємною рисою творчості композитора була опора на народно-пісенне начало, на український фольклор. Гармонізував 50 українських народних пісень для хору.

Реве та стогне Дніпр широкий
 Реквієм
Благослови, душе моя, Господа